А если вновь судьба по почкам,
Не петь, а волком выть захочешь.
А почему?-сам виноват,
Шёл в рай,вижу опять дорогу в ад.
Как захотелось вдруг обратно,
Быть снова в чём-то виноватым.
Кто-то неправ-послать подальше,
Быть может в этом и есть счастье.
Не сдерживать,а по волнам,
Сегодня здесь,а завтра там.
Прощать всем тем-кому я должен,
Сто грамм и в жизни всё возможно.
Утехи,радости,соблазн,
Своё ни в жизнь я не отдам.
Любить вокруг всех-очень рад,
А если каждый третий гад.
Не третий,тот-совсем,что рядом,
Льётся любовь его из взгляда.
А сам готов воткнуть мне нож,
Быть может он не так хорош.
Тот льнёт, как кошка и мурлычит,
Другой-как тигр вокруг рыщит
И норовит лишь разорвать,
Взять то,что ты не хочешь дать.
Слаб человек,я это вижу,
И как себя я ненавижу
Чтоне могу я устоять
И твердо на земле стоять.
Дай Боже силы,я ослаб,
Ловлю Твой любящий,я,взгляд.
И если,Ты, меня поднял,
Очистил и сыном назвал.
Не дай мне повернуть назад,
Чтоб жизни не тускнел мой взгляд.
Комментарий автора: Написано после разговора с братом
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
