***
Тебе назву я СОНЦЕ, бо життя в Тобі,
Назву Тебе ЛЮБОВ, бо добро несеш,
ЩАСТЯ, бо Ти – це все,
НІЖНІСТЬ, втішиш мене в журбі,
НЕБО, бо високий Ти,
ЗІРКА, бо ведеш в пітьмі,
СИЛА Ти, як безсилі ми,
СКЕЛЯ, бо в Слові твердий,
ЛІТО, бо тепло Твоє
Серце зігріва ласкавим променем
ВІРНІСТЬ, бо не забуваєш мене,
ВІЧНІСТЬ, бо Ти майбуття моє.
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Дано нам судилище ума... - Сергей Сгибнев Стиль изложения и манера письма, безусловно, покажутся непривычными и, возможно, не вдруг постигается смысл написанного. Но наберитесь терпения. И как после восхождения на высокую гору, открываются неописуемые красоты горной страны, так и по прочтении Послания, дошедшего до нас из глубины веков, откроются нам невыразимые высоты и глубины мудрости. То самой Мудрости, что "была при Нем художницею, и была радостью всякий день, веселясь пред лицем Его во все время" (Прит.8:30).
А по окончании прочтения, обратите внимание на дату написания....
И задумайтесь...
С Богом!!!
