Цветами платье подошью,
На голове- венок,
В руках корзинка с фруктами,
И вот я – тополек.
Через мгновенье крылышки
Заменят руки мне
И улечу я ласточкой к небесной синеве.
Еще через мгновение,
Я стану светлым облачком
И тучею гремучею полью
Поля, сады…
Омою малых детушек
Росою чистой, сладкою
И земляничкой спелою
Их взоры приманю.
И стану гордой лилией.
Затем, шумливым деревом,
А после червем яблочным –
Ведь тоже нужный гад…
Всем буду на земле служить,
Открою сердца двери я
И мир впущу доверчиво,
И жизни листопад…
Оля Акимцева,
Москва, Россия
пишу.
в 2004 году вышла книга "Ванька" в издательстве "Библия для всех"
ура!!! вышла моя вторая книга!!!! "Секреты маленькой принцессы" изд-во "Росмэн"
покупайте, пишие отклики!!!!
мои контакты:
oakim(at)mail(dot)ru
Прочитано 13685 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
